Тема: Відшкодування шкоди завданої

діловій репутації суб’єкту

господарювання
Підготувала студентка ФМТП 4 курсу
15 групи Назаренко Юлія Олегівна
  Складність визначення поняття ділової репутації криється
в нематеріальній природі цього явища, під яким
розуміється ідеальність блага, існування його не у вигляді
предмета матеріального світу, а у формі сформованої у
свідомості суб’єкта приватної думки, типізованої до рівня
загальнопоширеного.

Поняття ділової
репутації суб’єкта
господарювання  Вперше термін «ділова репутація» на законодавчому рівні
закріплено у Законі України «Про обмеження монополізму
та недопущення недобросовісної конкуренції в
підприємницькій діяльності» у редакції від 18.02.1992. У
цьому Законі визначення ділової репутації відсутнє, проте
передбачені неправомірні дії, які можуть завдати шкоди
діловій репутації суб’єкта господарювання.
 Наступним нормативно-правовим актом, в якому з’явився
термін «ділова репутація», є Цивільний кодекс УРСР.
Положення ст. 7, в яку внесені зміни 22.04.1993, закріпили
право на захист ділової репутації юридичних осіб та фізичних
осіб-підприємців, на відміну від попередньої редакції
Кодексу, в якій захист гарантувався лише фізичним особам.
При цьому поняття ділової репутації також не визначено.

 Термін «ділова репутація» вживається в Цивільному кодексі

України, який закріплює право юридичної особи на
недоторканність її ділової репутації (ст. 94), відносить ділову
репутацію до немайнових благ (ст. 201), визначає, що предметом
договору комерційної концесії є право на використання, зокрема, й
ділової репутації (ст. 1116), а внеском учасника, що він робить у
спільну діяльність (спільне майно), є також ділова репутація (ст.
1133). Проте визначення ділової репутації не сформульовано.
 У Господарському кодексі України термін «ділова репутація» вживається там, де
визначається договір комерційної концесії: «договір комерційної концесії передбачає
використання комплексу наданих користувачеві прав, ділової репутації і комерційного
досвіду право володільця в певному обсязі, із зазначенням або без зазначення території
використання щодо певної сфери підприємницької діяльності» (ч. 2 ст. 366). Разом із тим
визначення поняття ділової репутації у вказаному нормативно-правовому акті немає.

 Вперше визначення поняття ділової репутації на законодавчому рівні було закріплено в

2000 році у ст. 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» . Відповідно до
чинної редакції Закону «ділова репутація – це відомості, зібрані Національним банком
України, про відповідність діяльності юридичної або фізичної особи. Отже, це
визначення має обмежену сферу застосування, адже стосується лише діяльності банків.
При цьому у Положенні Правління Національного банку України «Про порядок
реєстрації та ліцензування банків, відкриття відокремлених підрозділів», створеному на
виконання Закону України «Про банки і банківську діяльність», наголошується, що
визначення Національним банком ділової репутації здійснюється в передбачених
випадках та не є визначенням ділової репутації особи відповідно до цивільного
законодавства України. Не є це визначення визначенням ділової репутації і відповідно до
господарського законодавства.
 У п. 14.1.40 ч. 1 ст. 14 Податкового кодексу України закріплено визначення гудвілу:
«гудвіл (вартість ділової репутації) – нематеріальний актив, вартість якого
визначається як різниця між ринковою ціною та балансовою вартістю активів
підприємства як цілісного майнового комплексу, що виникає в результаті
використання кращих управлінських якостей, домінуючої позиції на ринку товарів,
послуг, нових технологій тощо». У цій нормі вартість ділової репутації прирівнюється
до гудвілу. У цьому контексті слід зазначити, що, по-перше, ділова репутація, справді,
впливає на формування гудвілу, але поряд з іншими факторами; по-друге,
неоднозначним є застосування економічної категорії вартості до ділової репутації, яка
за своєю природою є нематеріальним благом

 Таким чином, аналіз законодавства щодо визначення ділової

репутації свідчить про відсутність єдиного універсального
визначення цього поняття; у господарському законодавстві
регулюються питання використання ділової репутації, які
розкриваються через поняття об’єктів інтелектуальної
власності; податкове законодавство закріплює ділову
репутацію у зв’язку з гудвілом.
  Ділова репутація розуміється «оцінка підприємницької,
громадської, професійної чи іншої діяльності юридичних
осіб, яку здійснюють такі особи як учасники суспільних
відносин» (Постанова Пленуму Верховного Суду України
«Про судову практику у справах про захист гідності та
честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та
юридичної особи» № 1 від 27.02.2009)

Судова практика
 Аналіз положень ст. 55 Господарського кодексу України та
ст. 80 Цивільного кодексу України свідчить, що поняття
«юридична особа» є значно вужчим, ніж поняття «суб’єкта
господарювання». Тому доречним є формулювання та
закріплення у господарському законодавстві саме
визначення ділової репутації суб’єктів господарювання.
 Проведений аналіз дає підстави визначити поняття «ділова
репутація суб’єкта господарювання» як немайнове благо, що
формується в результаті оцінки його діяльності з боку
учасників відносин, в яких бере участь суб’єкт
Висновок господарювання. На формування ділової репутації основний

ділової вплив здійснюють економічні, соціальні, екологічні,

інноваційні чинники та чинники, пов’язані із законністю
репутації діяльності. Значення ділової репутації зумовлює необхідність

суб’єкта чіткого розуміння поняття «ділова репутація суб’єкта

господарювання» та її правової природи для забезпечення
господарювання належного правового регулювання використання, захисту та
охорони ділової репутації суб’єктів господарювання.
  Оціночні судження та фактичні твердження: у чому
різниця?
Одним із найскладніших питань даної категорії справ також є
розмежування оціночних суджень та фактичних тверджень.
На перший погляд, ситуація має бути більш-менш зрозумілою.
Відповідно до ст. 30 Закону України «Про інформацію»
Оціночні судження та
оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання,
фактичні твердження як які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також
цивільно-правові категорії висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що
у сфері захисту честі, містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер
гідності та ділової використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол,
репутації алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають
спростуванню та доведенню їх правдивості.
Водночас, як свідчить судова практика, застосування
критерію можливості об’єктивної перевірки твердження
(можливість спростування або доведення
правдивості) викликає значні труднощі.
  Оціночними судженнями, за винятком наклепу, є
висловлювання, які не містять фактичних даних, критика,
оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути
витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з
огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів
(вживання гіпербол, алегорій, сатири). Вавженчук С.Я. та
ОЦІНОЧНІ СУДЖЕННЯ Довгопол В.Т. вказують, що для більш повного розуміння
ТА ЇХ ЗНАЧЕННЯ У поняття «оціночне судження», наданого в українському
СПРАВАХ ПРО ЗАХИСТ законодавстві, його можна визначити як висловлення, що
ЧЕСТІ, ГІДНОСТІ ТА містить упевненість або сумнів по відношенню до соціальних
ДІЛОВОЇ РЕПУТАЦІЇ явищ, людської діяльності або поведінки на предмет їх
ПУБЛІЧНИХ ОСІБ відповідності правовим нормам і принципам моралі.
Судження наявне лише у випадку, коли його можна перевірити
на відповідність істині або хибності. Судження необхідно
відрізняти від оцінки, оскільки остання виражає ставлення
людини до предмета або його окремих ознак і її неможливо
перевірити на критерій істинності або хибності.
 Відповідно до ч. 2 ст. 30 Закону України «Про
інформацію» якщо особа вважає, що оціночні судження або
думки принижують її гідність, честь чи ділову репутацію, а
також інші особисті немайнові права, вона вправі
скористатися наданим їй законодавством правом на
відповідь, а також на власне тлумачення справи у тому
самому засобі масової інформації з метою обґрунтування
безпідставності поширених суджень, надавши їм іншу
оцінку. Якщо суб'єктивну думку висловлено в брутальній,
принизливій чи непристойній формі, що принижує гідність,
честь чи ділову репутацію, на особу, яка таким чином та у
такий спосіб висловила думку або оцінку, може бути
покладено обов'язок відшкодувати завдану моральну
шкоду.
  Способами захисту гідності, честі чи ділової репутації від
Цивільно-правові поширення недостовірної інформації можуть бути,
способи захисту крім права на відповідь та спростування недостовірної
ділової репутації інформації, також і вимоги про відшкодування збитків та
суб’єкта моральної шкоди, заподіяної такими порушеннями як
господарювання фізичній, так і юридичній особі.
 • Нематеріальні – право на відповідь та спростування
недостовірної інформації. Постраждала сторона має
право на спростування неправдивої інформації в тому
джерелі, де вона була опублікована або представлена
Способами захисту честі, в іншому вигляді (разом зі спростуванням часто
гідності чи ділової публікуються вибачення порушника);
репутації від поширення
недостовірної інформації • Матеріальні – вимоги про відшкодування збитків та
є: моральної шкоди. Громадяни, які постраждали, мають
право на матеріальну компенсацію разом з публічними
вибаченнями.
 Відповідно до статей 94, 277 ЦК України фізична чи
юридична особа, особисті немайнові права якої порушено
внаслідок поширення про неї недостовірної інформації, має
право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.
 Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає
дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості
про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували,
але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або
перекручені).
 Негативною слід вважати інформацію, в якій стверджується
про порушення особою, зокрема, норм чинного
законодавства, вчинення будь-яких інших дій (наприклад,
порушення принципів моралі, загальновизнаних правил
співжиття, неетична поведінка в особистому, суспільному чи
політичному житті тощо) і яка, на думку позивача, порушує
його право на повагу до гідності, честі чи ділової репутації.
 При цьому слід враховувати такі відмінності:
1. при спростуванні поширена інформація визнається
недостовірною, а при реалізації права на відповідь -
особа має право на висвітлення власної точки зору
щодо поширеної інформації та обставин порушення
особистого немайнового права без визнання її
недостовірною;
2. спростовує недостовірну інформацію особа, яка її
поширила, а відповідь дає особа, стосовно якої
поширено інформацію.
  Підсумовуючи, зазначу, що справи про захист
ділової репутації є об'ємними і складними, адже
межують між забезпеченням права на свободу
слова та вираження своєї думки. На жаль, досить
часто так зване "висловлення думки" може бути
хибним і завдати невиправної шкоди суб'єкту
господарювання.

ВИСНОВОК:  Тому, готуючи позовну заяву про захист честі та

ділової репутації, потрібно добре попрацювати над
збиранням доказів і наведенням аргументів,
вивчити наявну судову практику як Верховного
Суду, так і практику ЄСПЛ задля отримання
позитивних результатів.
 Неправомірне використання позначень
Неправомірним є використання імені, комерційного
Захист від (фірмового) найменування, торговельної марки (знака для
неправомірного товарів і послуг), рекламних матеріалів, оформлення
упаковки товарів і періодичних видань, інших позначень без
використання ділової
дозволу (згоди) суб'єкта господарювання, який раніше почав
репутації суб'єктів використовувати їх або схожі на них позначення у
господарювання у господарській діяльності, що призвело чи може призвести до
сфері конкуренції змішування з діяльністю цього суб'єкта господарювання.
Неправомірне використання товару іншого виробника
Неправомірним використанням товару іншого виробника є введення
у господарський обіг під своїм позначенням товару іншого
виробника шляхом змін чи зняття позначень виробника без дозволу
уповноваженої на те особи.
Копіювання зовнішнього вигляду виробу
Копіюванням зовнішнього вигляду виробу є відтворення
зовнішнього вигляду виробу іншого суб'єкта господарювання і
введення його у господарський обіг без однозначного зазначення
виробника копії, що може призвести до змішування з діяльністю
іншого суб'єкта господарювання.
Не визнається неправомірним копіювання зовнішнього вигляду
виробу або його частин, якщо таке копіювання обумовлено
виключно їх функціональним застосуванням.
Дія цієї статті не поширюється на вироби, що мають охорону як
об'єкти права інтелектуальної власності.
  Дискредитація суб'єкта господарювання
Дискредитацією суб'єкта господарювання є поширення у будь-
якій формі неправдивих, неточних або неповних відомостей,
пов'язаних з особою чи діяльністю суб'єкта господарювання, у
тому числі щодо його товарів, які завдали або могли завдати
шкоди діловій репутації суб'єкта господарювання.
Створення Перешкод
Суб'єктам Господарювання
У Процесі Конкуренції Та
Досягнення Неправомірних  Схилення до бойкоту суб'єкта господарювання
Переваг У Конкуренції Схиленням до бойкоту суб'єкта господарювання є спонукання
його конкурентом іншої особи, безпосередньо або через іншу
особу, до відмови від установлення договірних зв'язків із цим
суб'єктом господарювання, до невиконання (розірвання) або
виконання неналежним чином договірних зобов'язань перед
цим суб'єктом господарювання.
  Підкуп працівника, посадової особи постачальника - це
надання або пропонування йому конкурентом покупця
(замовника), безпосередньо або через іншу особу,
матеріальних чи інших вигод за неналежне виконання або
невиконання працівником, посадовою особою
постачальника службових обов'язків, що випливають з
Підкуп укладеного або пов'язані з укладенням між постачальником
Працівника, і покупцем (замовником) договору поставки товарів,
Посадової Особи виконання робіт, надання послуг, іншого договору або за
неукладення договору.
Постачальника
 До працівника постачальника прирівнюється й інша особа,
яка згідно з своїми повноваженнями приймає рішення від
імені постачальника про поставку товару, виконання робіт,
надання послуг, впливає на прийняття такого рішення або
якимось чином пов'язана з ним.
  Підкуп працівника, посадової особи покупця (замовника) -
це надання або пропонування йому конкурентом
постачальника, безпосередньо або через іншу особу,
матеріальних чи інших вигод за неналежне виконання або
невиконання працівником, посадовою особою покупця
(замовника) службових обов'язків, що випливають з
Підкуп працівника, укладеного або пов'язані з укладенням між постачальником
посадової особи і покупцем (замовником) договору поставки товарів,
покупця виконання робіт, надання послуг, іншого договору або за
неукладення договору.
(замовника)
 До працівника покупця прирівнюється й інша особа, яка
згідно з своїми повноваженнями приймає рішення від імені
покупця про придбання товару, виконання робіт, надання
послуг, впливає на прийняття такого рішення або якимось
чином пов'язана з ним.

Особливості судового захисту
та доказування у справах про
захист ділової репутації
суб’єкта господарювання
 Репутація створюється все життя, а руйнується за
декілька секунд. (с)
Ця цитата повністю характеризує важливість захисту
ділової репутації у випадках поширення недостовірної
або негативної інформації, яка несе репутаційні ризики
та втрати для фізичних та юридичних осіб. Саме тому,
необхідно бути напоготові та швидко, правильно і
ефективно реагувати на інформацію, що загрожує
діловій репутації.
 Оскільки українське законодавство не містить визначення
«ділової репутації», певний час мали місце дискусії щодо кола
осіб, до яких можна застосувати це поняття. Наприклад, існував
підхід, що ділову репутацію може мати виключно юридична
особа або фізична особа-підприємець, тобто існування ділової
репутації пов’язували зі здійсненням господарської діяльності. З
часом така позиція змінилась і наразі визнається, що ділова
репутація, як ім’я - є у кожного. Це підтверджується і постановою
Пленуму Верховного Суду України №1 від 27.02.2009 р. «Про
судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної
особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи»,
де вказано, що під діловою репутацією фізичної особи
розуміється набута особою суспільна оцінка її ділових і
професійних якостей при виконанні нею трудових, службових,
громадських чи інших обов'язків, а юридичної особи (включно з
фізичними особами - підприємцями, адвокатами та нотаріусами)
– оцінка їх підприємницької, громадської, професійної чи іншої
діяльності, яку здійснює така особа як учасник суспільних
відносин.
 • вимагати видалення інформації;
• реалізувати право на відповідь;
• вимагати спростування недостовірної інформації;
• звернутись до суду з вимогою про спростування
Отже, будь-яка фізична недостовірної інформації та стягнення збитків та/або
або юридична особа, моральної шкоди, завданої поширенням такої інформації.
виявивши інформацію, що Якщо перші три способи мають позасудовий характер та
шкодить її діловій є виключно результатом домовленостей між особою, права
репутації може якої порушено, та порушником або власником ресурсу, де
скористатись одним із розміщено інформацію, то звернення до суду вимагає
таких способів захисту: дотримання більших формальностей, що потребує
професійної юридичної допомоги.
Саме тому ми вважаємо за необхідне окреслити ключові
аспекти судового захисту ділової репутації, які є
вирішальними при розгляді такої категорії справ.
 Першим кроком у разі виявленні недостовірної інформації має
бути фіксація змісту такої інформації та факту її поширення,
тобто доведення до відома хоча б одній особі у будь-який
спосіб. Якщо з доказуванням поширення інформації через
друковані видання, теле- та радіоефіри проблем не виникає
(доказами є записи ефірів, безпосередньо друковане видання,
тощо), то поширення у мережі Інтернет створює певні складнощі
для позивача.
Фіксація
 Судова практика не містить єдиного підходу щодо прийняття
недостовірної або доказів, якими зафіксовано поширення інформації у мережі
негативної інформації Інтернет. Загалом можна виділити такі способи, кожен з яких
має як переваги, так і недоліки:
Роздруківка веб-сторінки, скріншот або безпосередньо веб-
сторінка як електронний доказ. За своєю суттю веб-сторінка,
на якій розміщено інформацію, є електронним доказом і може
подаватись до суду в оригіналі або в електронній копії, що
засвідчується електронним цифровим підписом.
  Наступним кроком після фіксації поширеної інформації
є встановлення особи, до якої будуть звернені позовні
вимоги. Знову ж усі складнощі такого процесу
виникають при поширенні інформації у мережі
Інтернет, оскільки оголошення певного повідомлення
особою у теле-, радіоефірі або розміщення інформації
у друкованих виданнях дозволяє встановити особу
Установлення відповідача без залучення додаткових ресурсів.
відповідачів  Як відомо, відповідачами у справах щодо захисту
ділової репутації, де інформацію було поширено в
мережі Інтернет, є безпосередньо автор такого
повідомлення та власник веб-ресурсу, на якому
розміщено відповідну інформацію
  Cервіс WHOIS.
За допомогою цього сервісу можливо отримати інформацію
щодо власника доменного імені та/або хостинг-провайдера.
Проте, власники веб-сайтів можуть з легкістю приховати
реальні дані про себе, наприклад, шляхом створення
юридичної особи за законодавством іноземної держави, що
Для ідентифікації найчастіше супроводжується розміщенням таких юридичних
власника веб-сайту осіб в офшорних зонах, або використання спеціалізованих

використовуються сервісів анонімайзерів. Варто зазначити, що у разі залучення

до справи іноземного суб’єкта, повідомлення такого суб’єкта
наступні засоби: про розгляд справи та вручення судових документів може
бути окремою темою для статті, але, як правило, таке
повідомлення, яке потрібно здійснити відповідно до Конвенції
про вручення за кордоном судових та позасудових документів
у цивільних або комерційних справах, зазвичай значно
ускладнює та затягує розгляд справи.
 Звернення до реєстратора доменного імені з
адвокатським запитом щодо отримання інформації
про власника (реєстранта) доменного імені. В
переважній більшості випадків реєстратори доменного
імені не надають інформацію на адвокатські запити,
оскільки така інформація має обмежений доступ.
Проте, письмова відмова реєстратора доменного імені
є підставою для звернення до суду із заявою про
забезпечення доказів шляхом їх витребування до
подання позовної заяви. В результаті задоволення
такої заяви, реєстратор доменного імені буде
зобов’язаний надати інформацію щодо власника
доменного імені.
 Найпроблемнішим аспектом справ про захист ділової
репутації є встановлення особи – автора інформації,
розміщеної у мережі Інтернет. Зазвичай Інтернет-ресурси
не вимагають зазначення реального прізвища та ім’я
автора певного матеріалу і не здійснюють жодної перевірки
таких даних, а використання нікнеймів та псевдонімів є
найпопулярнішим способом приховування реальної особи.
Варто наголосити, що зараз в Україні відсутня єдина практики
щодо ідентифікації особи, яка поширила інформацію у
соціальних мережах (Facebook, Instagram), через її особистий
профіль у таких мережах. Зокрема, у постанові Апеляційного
Суду Херсонської області у справі №667/266/15-ц від 06.03.2018
р. суд не прийняв у якості доказу належності відповідача
посилання на його профіль у соціальній мережі «Вконтакті»,
оскільки в соціальних мережах може зареєструватися будь-яка
людина і під будь-яким іменем, а перевірити таку інформацію
неможливо. В той же час, у багатьох інших випадках, суди
приймали до розгляду такі доводи.
 Як було зазначено вище, способами захисту ділової
репутації від поширення недостовірної інформації
можуть бути, крім права на відповідь та спростування
недостовірної інформації, також і вимоги про
відшкодування збитків та моральної шкоди, заподіяної
такими порушеннями як фізичній, так і юридичній особі.
Відшкодування збитків у спорах про захист ділової
Визначення репутації не є поширеним явищем, оскільки доведення

розміру збитків факту їх завдання є дуже складним.

 У вказаній категорії спорів може бути стягнуто збитки у
вигляді:
• витрат, які особа зробила або мусить зробити для
відновлення свого порушеного права;
• доходів, які особа могла б реально одержати за
звичайних обставин, якби її право не було порушено.
Дякую за увагу !