1. Натуральні числа.

2. Геометричні фігури і
величини.
3. Дробові числа.
 звичайні дроби;
 десяткові дроби;

4. Відсотки.
 1. Запис натурального числа
• Десяткова система числення.
• Двійкова система числення.
• П’ятіркова система числення.
• Інші системи числення.
2. Знаки арифметичних дій
3. Перші лічильні прилади
4. Вимірювання величин
Десяткова система
числення виникла в
Індії приблизно 1500
років тому.
Коли Північну Індію
завойовували араби,
то найціннішим
скарбом , який вони
звідти вивезли, були
не знамениті індійські
тканини, прянощі і
дорогоцінні камені, а
саме арифметичні
відкриття індійських
учених.
 Абу-Рейхан-
Мухаммед
ібн-Ахмед
 Великою заслугою аль-Біруні
арабських вчених (4.10.973-
13.12.1048)
була
популяризація й
поширення
десяткової
позиційної системи Абу-л-Фатх
Омар ібн-
числення в країнах Ібрахім
Європи. Хайям
(1048-1131)
 Її виклав у своєму
творі „ Книга про
індійський рахунок”
видатний таджицький
математик астроном і
географ аль- Хорезмі
Абу Абдалла
Мухаммед бен Муса
ал- Маджусі
( 787- бл. 850).
 Народився цей вчений у Хорезмі, жив
і працював при дворі халіфів у
Багдаді, де очолював своєрідну
академію – „Будинок мудрості”. Від
латинізованої форми прізвища ал –
Хорезмі походить сучасний термін
„ алгоритм”. Назва його праці „ Кітаб
ал- джебр ал- мукабала” дала назву
великому розділу сучасної математики
– алгебрі.
 Одна з найдавніших
праць з арифметики,
яка надійшла до нас,
являється підручник
„Питання і відповіді”
армянського філософа
і математика Ананія
Ширакаци, який жив у
VІІ столітті. У його книзі
застосовується
десяткова алфавітна
нумерація.
 Десяткова алфавітна нумерація була
поширена і в Київській Русі ( ІХ – ХІІ ст.).
Давньославянська алфавітна нумерація
була заснована на кирилиці і глаголиці.
Найбільшого поширення набула
кирилицька нумерація.
 Перший
математичний
твір, який дійшов
до нас, - „ Учение
им же ведати
человеку числа
всех лет”.
Написаний він
Кириком
Новгородським
( нар. 1100р. ) і
присвячений
хронологічним
обчисленням.
Давньоруський
запис 1054
року на стіні
Софіївського
собору у Києві,
що містить
дату 6562.
 І все ж найпоширенішою
системою числення, до якої в
різні часи прийшли практично
всі народи, стала десяткова
система числення. Зараз її
прийнято в усьому світі.
 Безперечно, основною
причиною вибору саме
числа 10 за основу
системи числення була
наявність у кожної
людини її первісного
персонального
комп’ютера – пальців на
руках.
Дуже влучно про це
висловився відомий
французький
математик Анрі
Лебег (1875-1941):
„Можливо, що якби
людина мала
одинадцять пальців,
то була б прийнята
одинадцяткова
система числення”.
1.Натуральні числа.
2.Геометричні фігури і
величини.
3.Дробові числа.
• звичайні дроби;
• десяткові дроби;
4.Відсотки.
 Проте найдавнішою з
усіх була, мабуть, лічба
парами, тобто по 2.
Дуже ймовірно, зокрема,
що саме такою
двійковою системою
числення на початках
користувалися давні
єгиптяни.
 Принаймні, про це свідчать
винайдені ними способи
множення та ділення
чисел, ґрунтуються на
послідовному подвоєнні
одного з множників та
дільника і тому не
потребують таблиці
множення.
 Про практику лічби парами в
Давній Русі свідчить те, що у
старослов’янській мові поряд з
одниною і множиною для
відмінювання іменників
існувала ще й особлива форма
двоїни.
 Хто б у ті далекі часи міг
подумати, що ця
найпримітивніша
система числення
колись стане „
”робочою” системою
майбутнього дива –
комп’ютера!
1. Натуральні числа.
2. Геометричні фігури і
величини.
3. Дробові числа.
• звичайні дроби;
• десяткові дроби;
4. Відсотки.
 Явно виражену
практичну лічбу
п’ятірками описав
у ХІХ столітті
видатний
мандрівник
Микола
Миколайович
Миклухо-Маклай
(1846-1888 ).
 Зайого свідченням, улюблений спосіб
лічби у туземців Нової Гвінеї полягав
у тому, що „ папуас загинає один за
одним пальці руки, причому вимовляє
певний звук, наприклад, „бе, бе, бе” ...
 Долічивши до п’яти він

говорить „ ібон-бе” ( рука ).

Потім він загинає пальці
другої руки, поки не доходить
до „ ібон-алі” ( дві руки ).
 Потім іде далі, поки не
доходить до „ самба-бе” і
„самба-алі” (одна нога, дві
ноги). Якщо потрібно
рахувати далі, папуас
користується пальцями рук
і ніг кого-небудь іншого”.
Сліди п’ятіркової
системи числення
збереглися і в уживаній
тепер римській
письмовій нумерації.
Про це свідчить у цій
нумерації
індивідуальних знаків
для чисел 5, 50, 500 –
відповідно V, L і D.
 Форма знака V
нагадує кисть руки з
витягнутими
пальцями. А знак Х
для числа 10 у цій
системі нагадує і
об’єднання двох
перехрещених рук, і
просте об’єднання
двох менших знаків
для числа V.
1. Натуральні числа.
2. Геометричні фігури і
величини.
3. Дробові числа.
 звичайні дроби;
 десяткові дроби;
4. Відсотки.
 Вавилонська, хоча спочатку і не
послідовно позиційна,
шістдесяткова нумерація
сформувалася близько ХХХ – ХVІІІ
ст. до н.е. Нуль використовували
тільки між розрядами і ніколи не
ставили, коли запис числа
закінчувався одним або кількома
нулями.
 Єгипетська,
ієрогліфічна, чисто
адитивна, без знака
нуля система виникла
близько ХХХ ст. до н.е.
 Іонійська алфавітна,
непозиційна, без
знака нуля виникла
близько V ст. до н.е.
 У багатьох народів помітні
сліди використання
дванадцяткової системи
числення. Про це свідчить,
зокрема, і досі поширена
лічба деяких предметів
дюжинами ( тобто по 12 ).
 Так, наприклад, по 12 штук
комплектують олівці і
фломастери, кухонні
сервізи, стільці.
Використовуються також і
великі дюжини, або гроси
(gross - великий ). Грос
налічує 12 по 12, тобто 144
предмети.
 Найбільшою ж системою
числення з тих, що були у
широкому практичному вжитку,
виявилася шістдесяткова
система давніх вавілонян. Сліди
цієї системи, основою якої є
лічба групами по 60 одиниць,
збереглася у сучасному поділі
години на 60 хвилин , а хвилини
– на 60 секунд.
 Так само діляться на
менші частини
одиниці вимірювання
кутів: градус – на 60
мінут, а мінута – на
60 секунд. Такі точні
вимірювання кутів
потрібні, наприклад,
в астрономії.
І зараз, коли ми пишемо
3год21хв47с, то також
використовуємо
шістдесяткову систему
числення.
1. Натуральні числа.
2. Геометричні фігури і
величини.
3. Дробові числа.
 звичайні дроби;

 десяткові дроби;
4. Відсотки.
 Дляполегшення обчислень у
Древньому Вавилоні були
створені різні таблиці , у тому
числі і таблиці множення. У ряді
країн давнього світу
застосовувався перший лічильний
прилад – абак.
 Абак– ( з латинського
abacus – лічильна дошка ) –
лічильна дошка , яка
застосовувалася для
арифметичних обчислень у
Давній Греції, Римі, потім
Західній Європі до 18 ст.
 Дошка розділялася на полоси,
обчислення відбувалося
пересуванням предметів (каменів
і т.д. ), які знаходилися у полосах.
У середньовічній Європі
використовувалися римські цифри,
але оскільки „ працювати” з ними
важко, безпосередньо обчислення
виконувалися знову - таки на – абаку.
 У ХІІ ст. була переведена на
латинську мову книга Аль-
Хорезмі, завдяки чому з нею
познайомилися європейці.
 З цього часу в Європі почався
поступовий перехід на арабські
цифри і нову систему числення. Але
шанувальники абака не спішили
здавати позиції. Нове приживалося
дуже важко. Боротьба між абацистами
і алгоритмиками закінчилася тільки у
18ст. перемогою нової нумерації.
 Абацисти
вважають, що
абак дав поштовх
до введення
цифр у Західній
Європі.
Французький математик
Герберт (бл. 930-1003 ) під
час обчислення на абаку
використовував спеціальні
жетони з написами, зробленими
з допомогою ним же
винайдених цифр апексів ( від
лат. apices – письмена ). Від
них, вважають деякі вчені, й
походять сучасні цифри.
 На Русі за часів Івана
ІІІ було винайдено
рахівницю. Первісна
її форма – дощаний
рахунок – мала
вигляд дошки або
рамки з кульками,
нанизаними на
шнурки. На ній
виконували чотири
арифметичні дії з
натуральними і
дробовими числами.
 За вироком інквізиції
лічильну машину
професора
Тюбінгенського
університету Вільгельма
Шіккарда (1592-1635)
було спалено. До нас
дійшли тільки авторські
рисунки цього чудового
винаходу.
1. Натуральні числа.
2. Геометричні фігури і
величини.
3. Дробові числа.
 звичайні дроби;
 десяткові дроби;
4. Відсотки.
Сучасні знаки арифметичних
дій з’явилися в 15-17ст.
„ +” і „ -“ зустрічаються в
рукописах 15 ст.
Знак „х” ( помножити ) ввів
англійський вчений У. Оутред
(1574 – 1660 )
У книзі Яна
Відмана „ Швидкий
і красивий
рахунок”, яка була
видана в 1494 р. в
Лейпцігу, вперше в
історії математики
було використано
знаки „+” та „-”.
 Знак „:” і термін „ частка” був
введеним Леонардом
Пізанським (1202 );
 „-” горизонтальна риска
У.Джонсоном (1633 );
 Терміни „ділення”, „ділене”,
„дільник” вперше застосував в
кінці 10 ст. Герберт;
 відповідні російські терміни ввів
Л.Ф. Магницький (1703).
 Знак „∙ ”
(помножити) ввів
німецький
математик Г.Лейбніц
(1646 –
1716). Він же
застосовував „:”
для позначення дії
ділення.
Речення “Сума чисел два і три
дорівнює п'яти “ можна записати
різними мовами: російською,
французькою, англійською і т. д.
Але це речення можна записати
таким чином, що воно буде
зрозумілим будь-якій людині, в якій
би країні вона не жила. Ось цей
запис: 2+3=5. Його зрозуміє
кожний, адже переклад зроблено
математичною мовою.
 Які будь-яка мова, вона має свій
алфавіт. Його букви прийнято
називати математичними
символами ( знаками). Цікаво,
математичний алфавіт включає
в себе літери латинського і
грецького алфавіту . Буквена
символіка використовується для
позначення точок, відрізків,
прямих і кутів. Будь-яка мова
розвивається.
Так само й відомі тобі математичні символи

+у - * : мали= зовсім
середньовіччі > інший
< вигляд.
( )
Наприклад, у XIV ст. для позначення
”+” використовували букву Р – першу
букву латинського слова “plus”.
Існує кілька гіпотез походження
сучасного знака “+“.
Наприклад, вірогідним здається
пояснення , що цей знак є скороченим
записом латинського слова “et”, що у
перекладі означає “і”. Спочатку писали
“et”, потім “t” і, нарешті, “+”.
Цікаво, що знак “=“, хоча й з'явився
у XVI ст., але міцно укріпився лише
у XVIII ст. Це пов'язано з тим, що
деякі математики знак рівності
використовували для позначення
різниці. Наслідуючи французького
вченого Рене Декарта,
у XVII ст. знак рівності
зображували так
1. Натуральні числа.
2. Геометричні фігури і
величини.
3. Дробові числа.
 звичайні дроби;
 десяткові дроби;
4. Відсотки.
 1 7
2 3
4 3 9
5
1
3

1
7
3
11
1 13 1
1 1
12
7
На вавілонських
глиняних
табличках і
єгипетських
папірусах
зустрічаються не
тільки натуральні
числа, але й
дроби.
Дроби були потрібні для того,
щоб виразити результат
вимірювання довжини, маси,
площі у випадках, коли
одиниця вимірювання не
поміщалася в дану величину
ціле число разів. Тоді вводили
нову, меншу одиницю
вимірювання.
 Назви цих нових одиниць
вимірювання і стали
першими назвами дробів.
Наприклад, дріб ½ до сих пір
називають „половина”; у 1
римлян слово „унція” 2
спочатку було назвою
дванадцятої частини одиниці
маси, але потім унція стала
означати 1/12 частину будь-
якої величини.
У Давньому Вавилоні, як ви знаєте,
дроби були шестидесятковими ,
тобто записувалися, наприклад, у
вигляді 4; 52; 03. Це означало:

5 3
4  2
60 60
 У єгиптян були особливі знаки для
дробів 1/2 і 2/3 і загальний спосіб
запису для частинок. Всі інші дроби
вони записували у вигляді суми
частинок. Наприклад,
7 1 1
  ;
12 3 4
7 14 1 1
  
13 26 2 26
 Запис дробів за допомогою
чисельника і знаменника з’явився
в Древній Греції, тільки греки
знаменник записували зверху, а
чисельник - знизу. Велику роботу
у розвитку вчення про звичайні
дроби зробили індійські
математики. У їх працях
зустрічаються як основні дроби
виду ⅛,⅝ і т. д. , так і похідні від
них, тобто дроби з будь-яким
чисельником.
Сучасне позначення звичайних
дробів (тільки без дробової риски)
було прийнято в Індії у VІІІ ст.
 Рискою для відокремлення
чисельника від знаменника
користувалися ще Герон
Олександрійський (І ст.) –
17
відношення 2  – і
12
Діофант ( ІІІ ст. ).
 Потім риска дробу
зустрічається в арабського
вченого Хассара (ХІІ ст. ),
у Леонардо Фібоначчі
(ХІІ–ХІІІ ст.), після
Леонардо дробова риска стала
використовуватися в усіх
математичних працях.
1. Натуральні числа.
2. Геометричні фігури і
величини.
3. Дробові числа.
 звичайні дроби;
 десяткові дроби;
4. Відсотки.
 Десяткові дроби і дії з
ними в систематичному
вигляді описав
середньоазіатський вчений
Джемшид Гиясседдін Каши
у книзі „Ключ до
арифметики” (1427).
 Цейматематик і астроном
працював у Самаркандській
обсерваторії Улугбека. Народився в
Кашані ( нині Іран ). У книзі „ Ключ
до арифметики” вказав прийоми
добування коренів, заснованих на
застосуванні формули бінома для
натурального показника. У „Трактаті
про кола” ( бл. 1427 ) обчислив
значення числа π з 17 вірними
десятковими знаками.
У Європі вчення про десяткові
дроби вперше ввів
фламандський вчений Симон
Стевін у книзі „ Десятина”
(1585 ). Він народився у
Брюгге. У молодості
працював рахівником.
Викладав у Лейденському
університеті, служив
інженером в армії принца
Оранського. Крім книги
„Десятина”, написав книгу
„Математичні коментарії” в
5-томах (1605- 1608 ).
 Каші і Стевін записували
цілу і дробову частину в
одну строку, але без
десяткової коми. 12│06
або
Наприклад, Каши для 12 06
відокремлення цілої
частини від дробової
застосовував вертикальну
риску або записував їх
різними чорнилами.
 Десяткову кому ввели в користування
англійський математик Дж. Непер ( 1550- 1617 )
і німецький астроном І. Кеплер ( 1571- 1630).
1. Натуральні числа.
2. Геометричні фігури і
величини.
3. Дробові числа.
 звичайні дроби;
 десяткові дроби;
4. Відсотки.
 Із-за того, що в дванадцятковій
системі числення немає дробів із
знаменником 10 або 100, римляни не
могли ділити на 10, 100 і т. д. При
діленні 1001 асса ( асс - 1/12
частина) на 100 один римський
математик спочатку отримав 10 ассів,
потім роздробив асс на унції
(дванадцята частина асса ) і т. д. Але
від остачі він не позбувся. Щоб не
мати справу з такими обчисленнями,
римляни стали використовувати
відсотки.
 Вони брали з боржника надлишок. При
цьому говорили: не „лихва составит 16
сотых суммы долга”, а „на каждые 100
сестерциев долга заплатишь 16
сестерциев лихвы”. І сказано теж саме,
і дробів використовувати не
прийшлося! Так як слова „на сто”
звучали по-латині „про центум”, то соту
частину і стали називати процентом
або відсотком (%).
 І хоча тепер дроби, а особливо
десяткові дроби, відомі всім, відсотки
все-таки застосовуються і в фінансових
розрахунках, і в плануванні, тобто в
різних сферах людської діяльності. А
раніше застосовували ще і проміллі –
так називали тисячні долі. На відміну від
відсотків, які позначаються знаком %,
проміллі позначаються ‰.
1.Натуральні числа.
2.Геометричні фігури і
величини.
3.Дробові числа.
• звичайні дроби;
• десяткові дроби;
4.Відсотки.
 У найдавніші часи міри довжини у різних
народів були найрізноманітні.
Наприклад, у давньоруських задачах
використовувалися такі міри довжини:
сажень простий – 152 см , сажень
„лікоть” – 108 см , стопа – 76 см, лікоть –
54 см, нога – 27 см, п’ядь мала - 19 см,
сажень косий – 216 см, сажень морський
– 183 см. Давньоруські міри були
пов’язані з різними видами
господарської діяльності.
 Навітьв одній країні спільних
мір не було, тому часто
виникали суперечки. Одним з
досягнень Великої
французької буржуазної
революції явилося рішення
ввести на території
республіки єдину метричну
систему мір.
 Особливі заслуги у
підготовці закону про нові
міри належать
французькому математику
Ж. Лагранжу (1736 – 1813)
і політичному діячу П’єру
Дювернуа ( 1763 – 1827).
В 1792 році було прийнято
за одиницю довжини
1/ 10000000 частину
чверті паризького
географічного меридіана.
 Вимірювання
частини цього
меридіану між
містами Дюнкерком
і Барселоною
майже 6 років
проводили двоє
французьких
вчених – П. Мешем
і Ж.Деламбр.
УРосії першим
застосував метр
за одиницю
довжини Н. І.
Лобачевский
(1792 – 1856 ).
 Ініціаторами
введення метричної
системи мір, як
міжнародної, були
російські вчені,
особливо Б.С. Якобі
(1801 – 1874 ).
 Дозволу на введення
метричної системи
міри з великим
зусиллям добився в
1889 році
Д.І.Менделєєв.
Обов’язковою ця
система стала тільки
після революції
1917року.
1. Натуральні числа.
2. Геометричні фігури і
величини.
3. Дробові числа.
 звичайні дроби;
 десяткові дроби;
4. Відсотки.
 Послідовники Фалеса, які
займалися геометрією,
опинилися у тому ж складному
становищі, що і всі попередники.
 Так як до Фалеса ніхто в Греції
геометрією не займався, у
геометричних фігур не було
назв. Греки почали називати
фігури словами, які позначали
навколишні предмети схожої
форми.
 Наприклад, ялинкова
шишка з грецької
означає „конос” . Тому і
тіла такої форми
отримали назву
конуса.
 М’яч
з грецької має назву
сфера.

 Слово „паралельний”
походить від грецького
„паралелос” – іти рядом. Від
нього вже походить слово
„ паралелепіпед” і інші.
 Дали назву і частинам
площини. У фігури,
зображеної на рисунку, дві
паралельні сторони. Такий
вигляд збоку має стіл. Його
спочатку назвали
“тетрапеціон” –
чотириногий, а потім
скоротили до „трапезіон”.
Тому фігуру такого виду
назвали трапецією.
 Деякі
назви прийшли
до нас з латинської
мови. Наприклад,
слово „перпендикуляр”
по латині „пендула” –
маятник. Отже, колись
перпендикулярним
називали просто
вертикальні напрями.
 Відлатинського „радіус”
– промінь, походить
слово радіус в геометрії,
слово діаметр знову
грецьке: воно походить
від слів „діа” – два і
„метріо” – вимірюю і
означає „ділити навпіл”.